морський

МОРСЬКИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до мо́ре 1, 2.

Сидить вона в лузі над водою, умивається сльозою, Промиває карі очі морською водою (П. Чубинський);

Здоров будь, Пушкін мій, землі орган могучий! І ти, морська глибінь, і ви, одеські тучі! (П. Тичина);

Машина мчить краєм степу, звідки на всю широчінь видно морську затоку (О. Гончар);

// Який є, буває над морем, біля моря.

Микола поздоровшав на чистому морському повітрі й покращав (І. Нечуй-Левицький);

Хотілось щось пережити, сильне і гарне, мов морська буря, подих весни (М. Коцюбинський);

// Який відбувається, здійснюється на морі, морем.

То ж, бачиш, морська подоріж [подорож] корисна мені не тільки сама по собі.., а ще й тим, що скорочує час їзди залізницею (Леся Українка);

// Який живе або росте в морі.

В лимані ловилась риба більше дністрова, річана [річкова] або ставна, ніж морська (І. Нечуй-Левицький);

Морська рослина;

// Уживається як складова частина деяких зоологічних, ботанічних та ін. назв.

Морська ластівка;

Морська цибуля.

2. Пов'язаний із плаванням на морі або військовим флотом.

Благословен мечів ясних Огонь, отчизни охорона, Іржання коней бойових, Морських походів даль солона (М. Рильський);

Сажнєву, який ніколи досі не бачив “живого корабля”, доводилося не тільки виконувати всі роботи, але ще й вивчати морську справу (Д. Ткач);

– Я пройшов в морській піхоті Усю землю нашу двічі (М. Нагнибіда);

// Який використовують у мореплавстві.

Морський бінокль;

Морський канат;

// Признач. для плавання морем.

Морський флот;

// Признач. для моряків.

Морський одяг.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me