морський
морськи́й
-а, -е.
1》 Прикм. до море 1), 2).
|| Який є, буває над морем, біля моря.
|| Який відбувається, здійснюється на морі, морем.
|| Який живе або росте в морі.
|| Уживається як складова частина деяких зоологічних, ботанічних та інших назв. Морська ластівка. Морська цибуля.
2》 Пов'язаний із плаванням на морі або військовим флотом.
|| Якого використовують у мореплавстві. Морський бінокль.
|| Признач. для плавання морем. Морський флот.
|| Признач. для моряків. Морський одяг.
Морська хвороба — хворобливий стан, що виникає внаслідок гойдання судна й супроводжується запамороченням, нудотою, головним болем і т. ін.
Морський кіт — риба родини хвостоколових, яка відноситься до живородящих риб.
Морський порт — державне транспортне підприємство, признач. для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території і акваторії.
Морські ванни — метод бальнеотерапії, який ґрунтується на прийомі ванн із підігрітої природної або штучної морської води.
Морські змії — родина отруйних змій, отрута яких у 50 разів токсичніша, ніж отрута королівської кобри.
Морські коридори — юридична категорія, яка означає право прибережних держав встановлювати особливі умови проходження іноземних суден та військових кораблів у своїх територіальних водах.
Морські леви — тварини родини вухатих тюленів.
Морські черепахи — родина черепах, що водяться в тропічних та субтропічних морях; є об'єктом промислу.
Значення в інших словниках
- морський — морськи́й прикметник Орфографічний словник української мови
- морський — (клімат) вологий, помірний, теплий, м'який; (офіцер) фльотський. Словник синонімів Караванського
- морський — [морс'кий] м. (на) -кому/моурс'к'ім, мн. моурс'к'і Орфоепічний словник української мови
- морський — МОРСЬКИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до мо́ре 1, 2. Сидить вона в лузі над водою, умивається сльозою, Промиває карі очі морською водою (П. Чубинський); Здоров будь, Пушкін мій, землі орган могучий! І ти, морська глибінь, і ви, одеські тучі! (П. Словник української мови у 20 томах
- морський — морськи́й: ◊ морська́ сви́нка знев. невисока на зріст жінка (Лучук) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- морський — морськи́й вовк. Досвідчений моряк. Нам головне — до моря добратися. А там на корабель юнгами влаштуємось, куди хоч попливемо, справжніми морськими вовками станемо (Ю. Збанацький); Перед ним суворі екзаменатори, бувалі морські вовки, екзаменують тебе на далекі плавання (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
- морський — Морськи́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- морський — МОРСЬКИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до мо́ре 1, 2. Сидить вона в лузі над водою, умивається сльозою. Промиває карі очі морською водою (Чуб., V, 1874, 320); Здоров будь, Пушкін мій, землі орган могучий! І ти, морська глибінь, і ви, одеські тучі! (Тич. Словник української мови в 11 томах
- морський — I. Морськи́й, -а́, -е́ 1) Морской. Промиває карі очі морською водою. Чуб. V. 320. 2) морська свиня. Дельфинъ. Там страшно борсався дельфин, чи морська свиня. Левиц. І. 3) морське залізо. Магнитъ. --------------- II. Морськи́й, -а́, -е́ Хлесткій (о вѣтвяхъ дерева). Морське дерево. Словник української мови Грінченка