морський
МОРСЬКИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до мо́ре 1, 2.
Сидить вона в лузі над водою, умивається сльозою. Промиває карі очі морською водою (Чуб., V, 1874, 320);
Здоров будь, Пушкін мій, землі орган могучий! І ти, морська глибінь, і ви, одеські тучі! (Тич., І, 1957, 97);
Машина мчить краєм степу, звідки на всю широчінь видно морську затоку (Гончар, Тронка, 1963, 85);
// Який є, буває над морем, біля моря.
Микола поздоровшав на чистому морському повітрі й покращав (Н.-Лев., II, 1956, 230);
Хотілось щось пережити, сильне і гарне, мов морська буря, подих весни (Коцюб., II, 1955, 284);
// Який відбувається, здійснюється на морі, морем.
То ж, бачиш, морська подоріж корисна мені не тільки сама по собі.., а ще й тим, що скорочує час їзди залізницею (Л. Укр., V, 1956, 408);
// Який живе або росте в морі.
В лимані ловилась риба більше дністрова, річана або ставна, ніж морська (Н.-Лев., II, 1956, 223);
Морська рослина;
//Уживається як складова частина деяких зоологічних, ботанічних та ін. назв.
Морська ластівка; Морська цибуля.
∆ Морська́ зі́рка див. зі́рка;
Мо́рська капу́ста див. капу́ста;
Мо́рська коро́ва див. коро́ва;
Мо́рська сви́нка див. сви́нка;
Мо́рська свиня́ дав. свиня́; Морськи́й вовк див. вовк;
Морськи́й їжа́к див. їжа́к;
Морськи́й кіт див. кіт;
Морськи́й клі́мат — вологий клімат без різких коливань температури, характерний для приморських країн та островів.
Клімат, у якому немає різких відмінностей між температурою зими та літа, де часто стоїть хмарна погода й випадає багато опадів, називається морським (Фіз. геогр., 5, 1956, 97);
Морськи́й ко́ник див. ко́ник;
Морськи́й лев див. лев¹.
2. Пов’язаний із плаванням на морі або військовим флотом.
Благословен мечів ясних Огонь, отчизни охорона, Іржання коней бойових. Морських походів даль солона (Рильський, І, 1956, 256);
Сажнєву, який ніколи досі не бачив "живого корабля", доводилося не тільки виконувати всі роботи, але ще й вивчати морську справу (Ткач, Крута хвиля, 1954, 88);
— Я пройшов в морській піхоті Усю землю нашу двічі (Нагн., Пісня.., 1949, 52);
// Якого використовують у мореплавстві.
Морський бінокль; Морський канат;
// Признач. для плавання морем.
Морський флот;
// Признач. для моряків.
Морський одяг.
∆ Морська́ хворо́ба — хворобливий стан, що виникає внаслідок гойдання судна й супроводжується запамороченням, нудотою, головним болем і т. ін.
Розказували мені, що ніби на якомусь пароході [пароплаві] кругового рейсу умерло двоє людей від морської хвороби (Л. Укр., V, 1956, 219);
Гойдало. Моряки не помічали хитанини, бо "звикли до неї з колиски", а Макшеєв зблід, потім став зовсім зелений і зник, заховався в каюту, відчуваючи приступ морської хвороби (Тулуб, В степу.., 1964, 265);
Морськи́й ву́зол див. ву́зол¹.
Значення в інших словниках
- морський — морськи́й прикметник Орфографічний словник української мови
- морський — (клімат) вологий, помірний, теплий, м'який; (офіцер) фльотський. Словник синонімів Караванського
- морський — [морс'кий] м. (на) -кому/моурс'к'ім, мн. моурс'к'і Орфоепічний словник української мови
- морський — -а, -е. 1》 Прикм. до море 1), 2). || Який є, буває над морем, біля моря. || Який відбувається, здійснюється на морі, морем. || Який живе або росте в морі. || Уживається як складова частина деяких зоологічних, ботанічних та інших назв. Морська ластівка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- морський — МОРСЬКИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до мо́ре 1, 2. Сидить вона в лузі над водою, умивається сльозою, Промиває карі очі морською водою (П. Чубинський); Здоров будь, Пушкін мій, землі орган могучий! І ти, морська глибінь, і ви, одеські тучі! (П. Словник української мови у 20 томах
- морський — морськи́й: ◊ морська́ сви́нка знев. невисока на зріст жінка (Лучук) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- морський — морськи́й вовк. Досвідчений моряк. Нам головне — до моря добратися. А там на корабель юнгами влаштуємось, куди хоч попливемо, справжніми морськими вовками станемо (Ю. Збанацький); Перед ним суворі екзаменатори, бувалі морські вовки, екзаменують тебе на далекі плавання (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
- морський — Морськи́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- морський — I. Морськи́й, -а́, -е́ 1) Морской. Промиває карі очі морською водою. Чуб. V. 320. 2) морська свиня. Дельфинъ. Там страшно борсався дельфин, чи морська свиня. Левиц. І. 3) морське залізо. Магнитъ. --------------- II. Морськи́й, -а́, -е́ Хлесткій (о вѣтвяхъ дерева). Морське дерево. Словник української мови Грінченка