моругий
МОРУ́ГИЙ, а, е.
Те саме, що му́рий 1.
– Гей, соб, сивий, соб, моругий! соб! – підбадьорив він воликів, налягаючи щиро на плуга (М. Коцюбинський);
– Тпру, сірий! Тпру, моругий! Бодай ти сказився! – кричав Кайдаш і сам летів з гори з усієї сили, незгірше волів (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)