мортирний
МОРТИ́РНИЙ, а, е, заст.
Прикм. до морти́ра.
– Товариш, – сказав старіший із двох [військових] – колишній полковник з довгими вусами, – я командир першого мортирного дивізіону (Ю. Яновський);
// Признач. для мортири.
Мортирна граната.
Словник української мови (СУМ-20)