морґуля

МОРҐУ́ЛЯ, і, ж., діал.

Ґуля.

– Чи велика, мамо, морґуля на голові? – спитав насмішкувато Лаврін (І. Нечуй-Левицький);

[Химка:] Чи не знаєте, що зробити дитині: отут за вухом отака зробилася морґуля? (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. морґуля — Морґу́ля, -лі, -лею; -ґу́лі, -ґу́ль  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
2. морґуля — Морґуля, -лі ж. Шишка; опухоль. ум. морґулька.  Словник української мови Грінченка