мочений
МО́ЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до мочи́ти.
Борців не лякають пригоди: Шлях, мочений кров'ю та потом, Нас виведе в панство свободи, Не нині, не завтра, так потім! (П. Грабовський);
// у знач. прикм.
Вони [хлопчики] не повмирали ані від простуди, .. ані на голодний тиф, хоч зимою жили не раз моченим бобом (І. Франко);
На двох блюдах принесли Секлета й Зінька печеню й яблука мочені (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)