мочений
МО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до мочи́ти.
Борців не лякають пригоди: Шлях, мочений кров’ю та потом, Нас виведе в панство свободи. Не нині, не завтра, так потім! (Граб., І, 1959, 367);
// У знач. прикм.
Вони [хлопчики] не повмирали ані від простуди, .. ані на голодний тиф, хоч зимою жили не раз моченим бобом (Фр., IV, 1950, 303);
На двох блюдах принесли Секлета й Зінька печеню й яблука мочені (Головко, II, 1957, 48).
Словник української мови (СУМ-11)