мошкара

МОШКАРА́, и́, ж., збірн., розм.

Те саме, що мошка́.

У воду [річки] падала мошкара, і її метушливо хапала риб'яча дрібнота (О. Донченко);

– Забули одеколон “Гвоздика” .. А тепер мошкара життя не дасть (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. мошкара — мошкара́ іменник жіночого роду збірн., розм.  Орфографічний словник української мови
2. Мошкара — Мошка  Неправильно-правильно
3. мошкара — -и, ж., збірн., розм. Те саме, що мошка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мошкара — МОШКА́ збірн. (дрібні двокрилі комахи), МОШВА́, МОШКАРА́ розм., МУШВА́ розм. Дзижчить мошка над скошеними травами (Г. Хоткевич); Над головою роєм вилася мошва та комарі (Ю. Збанацький); Який чудесний танок затіяла над пеньком мошкара! (О.  Словник синонімів української мови
5. мошкара — МОШКАРА́, и, ж., збірн., розм. Те саме, що мошка́. У воду [річки] падала мошкара, і її метушливо хапала риб’яча дрібнота (Донч., IV, 1957, 249); — Забули одеколон "Гвоздика" .. А тепер мошкара життя не дасть (Збан., Курил. о-ви, 1963, 40).  Словник української мови в 11 томах