мощений
МО́ЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до мости́ти 1.
Сіни були невеликі і вели з одного боку на довгий, теребовельськими плитами мощений ґанок (І. Франко).
2. у знач. прикм. Який має настил із твердого матеріалу (каменю, дерева тощо).
Мощений цвинтар проріс травою (Марко Вовчок);
Вже давно закінчився мощений шлях, і я йшов звичайною польовою дорогою (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)