мощений
МО́ЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до мости́ти 1.
Сіни були невеликі і вели з одного боку на довгий, теребовельськими плитами мощений ганок (Фр., 1,1955, 272).
2. у знач. прикм. Який має настил із твердого матеріалу (каменю, дерева тощо).
Мощений цвинтар проріс травою (Вовчок, І, 1955, 95);
Вже давно закінчився мощений шлях, і я йшов звичайною польовою дорогою (Сміл., Сашко, 1957, 150).
Словник української мови (СУМ-11)