мощі
МО́ЩІ, е́й, мн. Висохлі, муміфіковані рештки (інколи — окремі кістки) людини, що її церква вважає святою.
Взявши хрест із святими мощами, свячену воду і кропило, він рішився слідувати за отцем Спиридоном (Фр., VIII, 1952, 138);
Поприкладався [Павло] до всіх мощей [у лаврі], до всіх чудотворних ікон (Вишня, І, 1956, 7);
*Образно. — Нічого не їсте, скоро з вас мощі будуть… (Коцюб., І, 1955, 329);
*У порівн. Вихудла, як мощі (Барв., Опов.., 1902, 15).
Словник української мови (СУМ-11)