Значення в інших словниках
-
мощі —
мо́щі множинний іменник висохлі, муміфіковані рештки, інколи – окремі кістки людини, що її церква вважає святою
Орфографічний словник української мови
-
мощі —
Нетлінні рештки тіла святого, які є предметом релігійного вшанування
Словник церковно-обрядової термінології
-
мощі —
-ей, мн. Висохлі, муміфіковані рештки (інколи – окремі кістки) людини, що її церква вважає святою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мощі —
МО́ЩІ, е́й, мн. Висохлі, муміфіковані рештки (інколи – окремі кістки) людини, що її церква вважає святою. Взявши хрест із святими мощами, свячену воду і кропило, він рішився слідувати за отцем Спиридоном (І.
Словник української мови у 20 томах
-
мощі —
як (мов, на́че і т. ін.) мо́щі. 1. Хтось дуже худий, виснажений і т. ін. на́че живі́ мо́щі. — Підходжу я до цього сухого, як тараня (чоловіка) ,.. ну, наче живі мощі тобі, аж дивитися незручно (М. Стельмах). 2. зі сл. худи́й, сху́днути і т. ін.
Фразеологічний словник української мови
-
мощі —
МО́ЩІ, е́й, мн. Висохлі, муміфіковані рештки (інколи — окремі кістки) людини, що її церква вважає святою. Взявши хрест із святими мощами, свячену воду і кропило, він рішився слідувати за отцем Спиридоном (Фр.
Словник української мови в 11 томах
-
мощі —
Мо́щі, -щей ж. мн. Мощи, останки. Ой я ж кажу — в саду лежу, аж я в нехворощі, ізсушилась, ізв'ялилась, тілько мої мощі. н. п.
Словник української мови Грінченка