мощі

як (мов, на́че і т. ін.) мо́щі. 1. Хтось дуже худий, виснажений і т. ін. на́че живі́ мо́щі. — Підходжу я до цього сухого, як тараня (чоловіка) ,.. ну, наче живі мощі тобі, аж дивитися незручно (М. Стельмах). 2. зі сл. худи́й, сху́днути і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже. Вихудла, як мощі (Ганна Барвінок).

Значення в інших словниках

1. мощі — мо́щі множинний іменник висохлі, муміфіковані рештки, інколи – окремі кістки людини, що її церква вважає святою  Орфографічний словник української мови
2. мощі — Нетлінні рештки тіла святого, які є предметом релігійного вшанування  Словник церковно-обрядової термінології
3. мощі — -ей, мн. Висохлі, муміфіковані рештки (інколи – окремі кістки) людини, що її церква вважає святою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мощі — МО́ЩІ, е́й, мн. Висохлі, муміфіковані рештки (інколи – окремі кістки) людини, що її церква вважає святою. Взявши хрест із святими мощами, свячену воду і кропило, він рішився слідувати за отцем Спиридоном (І.  Словник української мови у 20 томах
5. мощі — Мо́щі, -щів, -щам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. мощі — МО́ЩІ, е́й, мн. Висохлі, муміфіковані рештки (інколи — окремі кістки) людини, що її церква вважає святою. Взявши хрест із святими мощами, свячену воду і кропило, він рішився слідувати за отцем Спиридоном (Фр.  Словник української мови в 11 томах
7. мощі — Мо́щі, -щей ж. мн. Мощи, останки. Ой я ж кажу — в саду лежу, аж я в нехворощі, ізсушилась, ізв'ялилась, тілько мої мощі. н. п.  Словник української мови Грінченка