мрійний
МРІ́ЙНИЙ¹, а, е.
1. Те саме, що мрі́йли́вий.
Вона любила школярів сім'ю, як ми – її, задуману і мрійну (В. Сосюра);
Коли наші погляди зустрічалися, її очі ставали мрійними і ласкавими (Олесь Досвітній);
Романа охопив мрійний настрій (В. Минко);
Заграв оркестр, і зашумів, завирував зал, попливли в мрійному вальсі юнаки та дівчата (І. Цюпа).
2. Задуманий, замріяний.
Увійшов Володя Сосюра .. Смуглявий, мрійний... (О. Ковінька);
Олександр поклав руку дівчині на плече, вона довірливо прихилилась до нього і знову стала тиха, мрійна (Д. Ткач);
* Образно. Вишневі сади стоять мрійні, білим плесом у нагрітому степу (Ю. Яновський).
МРІ́ЙНИЙ², а, е.
Який ледве видніється, який бовваніє (у 1 знач.).
На тлі .. мрійних контурів далеких верхів, мов рухливі чічки барвисті, посіялися гуцули й гуцулки (Г. Хоткевич);
Рівний степ. Зелений ряд могил, І мрійна далечінь, що млою синіх крил Чарує і зове до еллінських колоній (М. Зеров).
Словник української мови (СУМ-20)