мститися
МСТИ́ТИСЯ, мщу́ся, мсти́шся, недок., над ким – чим, кому, на кому і без дод.
Здійснювати помсту над кимось, чимось.
Для неї здалося, що невістка .. мститься над нею за товсті сорочки (І. Нечуй-Левицький);
Пішла чутка-поговірка по всьому селу. Усі винуватять Пріську: то вона мститься на Хведорові за дочку (Панас Мирний);
[Бурлака:] Захотілось йому, бач, молоду Олексину собі висватать, а та йому гарбуза піднесла, і то він так мститься (І. Карпенко-Карий);
І тут я вирішив мститися за смерть Славка фашистам, мститися жорстоко, не мати ніякого жалю до ворога (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)