мститися —
[мститиес'а] мшчус'а, мстис':а, мстиц':а, мстиемос'а, мстиетес'а, мс'т'ац':а; нак. мстис'а, мс'т'іц':а
Орфоепічний словник української мови
мститися —
мщуся, мстишся, над ким – чим, кому, на кому і без додатка, недок. Здійснювати помсту над кимось, чимось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мститися —
МСТИ́ТИСЯ, мщу́ся, мсти́шся, недок., над ким – чим, кому, на кому і без дод. Здійснювати помсту над кимось, чимось. Для неї здалося, що невістка .. мститься над нею за товсті сорочки (І. Нечуй-Левицький); Пішла чутка-поговірка по всьому селу.
Словник української мови у 20 томах
мститися —
МСТИ́ТИСЯ над ким, на кому і без додатка (здійснювати помсту над кимсь), МСТИ́ТИ кому і без додатка, ПОМЩА́ТИСЯ кому, ВІДОМЩА́ТИ (ВІДІМЩА́ТИ) кому; РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ з ким, ПЛАТИ́ТИ кому (зводити рахунки з кимсь). — Док.
Словник синонімів української мови
мститися —
МСТИ́ТИСЯ, мщу́ся, мсти́шся, над ким-чим, кому, на кому і без додатка, недок. Здійснювати помсту над кимось, чимось. Для неї здалося, що невістка.. мститься над нею за товсті сорочки (Н.-Лев., II, 1956, 296); Пішла чутка-поговірка по всьому селу.
Словник української мови в 11 томах
мститися —
Мсти́тися, мщуся, мсти́шся гл. Мстить за себя, отомщать. Огонь святий мститься, як його не шануєш. Ном. № 10305. Як вийде злодій з тюрьми, то ще гірш буде мститися. Н. Вол. у. То вона метиться на Хведорові за дочку. Мир. Пов. І. 165.
Словник української мови Грінченка