мститися

мсти́тися

мщуся, мстишся, над ким – чим, кому, на кому і без додатка, недок.

Здійснювати помсту над кимось, чимось.

Значення в інших словниках

1. мститися — (здійснювати помсту) відомщати, розплачуватися // зводити рахунки.  Словник синонімів Полюги
2. мститися — мсти́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. мститися — Помщатися, відплачувати, віддячувати, чинити помсту, ф. квитатися, о. платити тією ж монетою; (аби на кому) зганяти злість <�оскому>; дк. помститися.  Словник синонімів Караванського
4. мститися — див. мстити  Словник синонімів Вусика
5. мститися — [мститиес'а] мшчус'а, мстис':а, мстиц':а, мстиемос'а, мстиетес'а, мс'т'ац':а; нак. мстис'а, мс'т'іц':а  Орфоепічний словник української мови
6. мститися — МСТИ́ТИСЯ, мщу́ся, мсти́шся, недок., над ким – чим, кому, на кому і без дод. Здійснювати помсту над кимось, чимось. Для неї здалося, що невістка .. мститься над нею за товсті сорочки (І. Нечуй-Левицький); Пішла чутка-поговірка по всьому селу.  Словник української мови у 20 томах
7. мститися — МСТИ́ТИСЯ над ким, на кому і без додатка (здійснювати помсту над кимсь), МСТИ́ТИ кому і без додатка, ПОМЩА́ТИСЯ кому, ВІДОМЩА́ТИ (ВІДІМЩА́ТИ) кому; РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ з ким, ПЛАТИ́ТИ кому (зводити рахунки з кимсь). — Док.  Словник синонімів української мови
8. мститися — МСТИ́ТИСЯ, мщу́ся, мсти́шся, над ким-чим, кому, на кому і без додатка, недок. Здійснювати помсту над кимось, чимось. Для неї здалося, що невістка.. мститься над нею за товсті сорочки (Н.-Лев., II, 1956, 296); Пішла чутка-поговірка по всьому селу.  Словник української мови в 11 томах
9. мститися — Мсти́тися, мщуся, мсти́шся гл. Мстить за себя, отомщать. Огонь святий мститься, як його не шануєш. Ном. № 10305. Як вийде злодій з тюрьми, то ще гірш буде мститися. Н. Вол. у. То вона метиться на Хведорові за дочку. Мир. Пов. І. 165.  Словник української мови Грінченка