мугикання
МУГИ́КАННЯ, я, с.
Дія за знач. муги́кати.
За дверима .. шкряботіння ущухло. Натомість чужинець зачув мугикання якоїсь пісні (Олесь Досвітній);
– Мені коли б оце додому, – чую тихо проказані слова. У відповідь почулося чиєсь мугикання (П. Колесник);
* Образно. З приходом її [матері] усе зразу повеселіло: і хата мов прояснилася, наче вступило в неї сонце, і самовар дужче заблищав, переводячи своє журливе мугикання на дрібну веселу пісеньку з перебоями (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)