1. Словник української мови у 20 томах

мугикання

МУГИ́КАННЯ, я, с.

Дія за знач. муги́кати.

За дверима .. шкряботіння ущухло. Натомість чужинець зачув мугикання якоїсь пісні (Олесь Досвітній);

– Мені коли б оце додому, – чую тихо проказані слова. У відповідь почулося чиєсь мугикання (П. Колесник);

* Образно. З приходом її [матері] усе зразу повеселіло: і хата мов прояснилася, наче вступило в неї сонце, і самовар дужче заблищав, переводячи своє журливе мугикання на дрібну веселу пісеньку з перебоями (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мугикання — муги́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. мугикання — -я, с. Дія за знач. мугикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мугикання — МУГИ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. муги́кати. За дверима.. шкряботіння ущухло. Натомість чужинець зачув мугикання якоїсь пісні (Досв., Гюлле, 1961, 23); — Мені коли б оце додому, — чую тихо проказані слова. У відповідь почулося чиєсь мугикання (Кол. Словник української мови в 11 томах