мугикати
МУГИ́КАТИ, муги́каю, муги́каєш і муги́чу, муги́чеш, недок.
1. що і без прям. дод. Стиха, невиразно наспівувати.
А Петрусь, її єдиная дитина, Гуляв собі пренеповинний В саду та арію якусь Мугикав стиха (Т. Шевченко);
Микола час од часу мугикав, підсідав до піаніно, брав акорди (Олесь Досвітній).
2. Вимовляти “гм”, “мг” і т. ін.
Любим голосом малює [мати] йому картину .. серед малих діток, що одно говорить, друге белькоче, а третє в колисці мугиче (Панас Мирний);
Солдат показує фельдфебелю свою записну книжку, фельдфебель схвально мугиче (Ю. Яновський).
(1) Муги́кати під ніс:
а) (що) тихо наспівувати щось.
От і пішла [Домаха] .. То сюди, то туди озирнеться, то пісеньки під ніс собі мугиче (Г. Квітка-Основ'яненко);
Один [юнак] лиш не спить у пітьмі коридора, Тихенько мугиче під ніс “Єрмака” (Л. Первомайський);
б) тихо, невиразно щось говорити.
Він читав більше про себе, коли-не-коли стиха мугикаючи щось під ніс (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- мугикати — муги́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- мугикати — Курникати, (під ніс) <�стиха> наспівувати. Словник синонімів Караванського
- мугикати — див. співати Словник синонімів Вусика
- мугикати — мугикаю, мугикаєш і мугичу, мугичеш, недок. 1》 перех. і без додатка. Стиха, невиразно наспівувати. 2》 неперех. Вимовляти "гм", "мг" і т. ін. Мугикати під ніс. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мугикати — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- мугикати — МУГИ́КАТИ, муги́каю, муги́каєш і муги́чу, муги́чеш, недок. 1. перех. і без додатка. Стиха, невиразно наспівувати. А Петрусь, її єдиная дитина, Гуляв собі пренеповинний В саду та арію якусь Мугикав стиха (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- мугикати — Мугикати, -каю, -єш гл. Пѣть подъ носъ, мурлыкать. Гуляв собі пренеповинний в саду та арію якусь мугикав стиха. Шевч. 556. Словник української мови Грінченка