1. Словник української мови в 11 томах

мугикати

МУГИ́КАТИ, муги́каю, муги́каєш і муги́чу, муги́чеш, недок.

1. перех. і без додатка. Стиха, невиразно наспівувати.

А Петрусь, її єдиная дитина, Гуляв собі пренеповинний В саду та арію якусь Мугикав стиха (Шевч., II, 1963, 246);

Микола час од часу мугикав, підсідав до піаніно, брав акорди (Досв., Вибр., 1959, 16).

2. неперех. Вимовляти "гм", "мг" і т. ін.

Любим голосом малює [мати] йому картину.. серед малих діток, що одно говорить, друге белькоче, а третє в колисці мугиче (Мирний, І, 1949, 181);

Солдат показує фельдфебелю свою записну книжку, фельдфебель схвально мугиче (Ю. Янов., І, 1954, 186).

Мугикати під ніс що: а) тихо наспівувати щось.

От і пішла [Домаха].. То сюди, то туди озирнеться, то пісеньки під ніс собі мугиче (Кв.-Осн., II, 1956, 17);

Один [юнак] лиш не спить у пітьмі коридора, Тихенько мугиче під ніс "Єрмака" (Перв., II, 1958, 350);

б) тихо, невиразно щось говорити.

Він читав більше про себе, коли-не-коли стиха мугикаючи щось під ніс (Мирний, IV, 1955, 373).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мугикати — муги́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. мугикати — Курникати, (під ніс) <�стиха> наспівувати. Словник синонімів Караванського
  3. мугикати — див. співати Словник синонімів Вусика
  4. мугикати — мугикаю, мугикаєш і мугичу, мугичеш, недок. 1》 перех. і без додатка. Стиха, невиразно наспівувати. 2》 неперех. Вимовляти "гм", "мг" і т. ін. Мугикати під ніс. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мугикати — МУГИ́КАТИ, муги́каю, муги́каєш і муги́чу, муги́чеш, недок. 1. що і без прям. дод. Стиха, невиразно наспівувати. А Петрусь, її єдиная дитина, Гуляв собі пренеповинний В саду та арію якусь Мугикав стиха (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. мугикати — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. мугикати — Мугикати, -каю, -єш гл. Пѣть подъ носъ, мурлыкать. Гуляв собі пренеповинний в саду та арію якусь мугикав стиха. Шевч. 556. Словник української мови Грінченка