1. Словник української мови в 11 томах

мугикання

МУГИ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. муги́кати.

За дверима.. шкряботіння ущухло. Натомість чужинець зачув мугикання якоїсь пісні (Досв., Гюлле, 1961, 23);

— Мені коли б оце додому, — чую тихо проказані слова. У відповідь почулося чиєсь мугикання (Кол., На фронті.., 1959, 85);

*Образно. З приходом її [матері] усе зразу повеселіло: і хата мов прояснилася, наче вступило в неї сонце, і самовар дужче заблищав, переводячи своє журливе мугикання на дрібну веселу пісеньку з перебоями (Мирний, І, 1954, 323).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мугикання — муги́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. мугикання — -я, с. Дія за знач. мугикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мугикання — МУГИ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. муги́кати. За дверима .. шкряботіння ущухло. Натомість чужинець зачув мугикання якоїсь пісні (Олесь Досвітній); – Мені коли б оце додому, – чую тихо проказані слова. У відповідь почулося чиєсь мугикання (П. Словник української мови у 20 томах