мудрак
МУДРА́К, а́, ч., розм.
1. Те саме, що мудре́ць 2.
Конфуцій, світовий мудрак, У нас заблискав серед двору (П. Грабовський).
2. ірон. Те саме, що мудраге́ль.
– Задля тих мудраків, що отаке [книжку про соціалізм] пишуть або про се базікають, є у мене, щоб ви знали, добра схованка... Отака! – додав він [становий] (Панас Мирний);
Е, та він у мене мудрак на всячину (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)