мулько
МУ́ЛЬКО.
Присл. до мульки́й.
– 3 рідних є хто на війні? – Син. Мо, десь під кущиком перезувається, щоб не мулько тікати було (Григорій Тютюнник);
// у знач. пред.
Голому й на сіні мулько (прислів'я);
Надвечір Дмитрик помічає, що йому чогось мулько на серці (М. Коцюбинський);
Сидячи на ослоні, Мамій понуро дивився в землю. На душі було якось мулько і трохи соромно (С. Добровольський).
◇ (1) Му́лько на се́рці – неспокійно, бентежно, невесело і т. ін.
Надвечір Дмитрик помічає, що йому чогось мулько на серці (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)