мулько

МУ́ЛЬКО. Присл. до мульки́й.

— 3 рідних є хто на війні? — Син. Мо, десь під кущиком перезувається, щоб не мулько тікати було (Тют., Вир, 1964, 325);

// у знач. присудк. сл.

Голому й на сіні мулько (Укр.. присл.., 1955, 41);

Надвечір Дмитрик помічав, що йому чогось мулько на серці (Коцюб., І, 1955, 134);

Сидячи на ослоні, Мамій понуро дивився в землю. На душі було якось мулько і трохи соромно (Добр., Тече річка.., 1961, 228).

Значення в інших словниках

1. мулько — му́лько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. мулько — див. тривожно  Словник синонімів Вусика
3. мулько — Присл. до мулький. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мулько — МУ́ЛЬКО. Присл. до мульки́й. – 3 рідних є хто на війні? – Син. Мо, десь під кущиком перезувається, щоб не мулько тікати було (Григорій Тютюнник); // у знач. пред.  Словник української мови у 20 томах
5. мулько — му́лько на се́рці. Неспокійно, бентежно, невесело і т. ін. Надвечір Дмитрик помічає, що йому чогось мулько на серці (М. Коцюбинський).  Фразеологічний словник української мови
6. мулько — Му́лько, присл. (від мульки́й)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. мулько — Мулько нар. 1) Жестко. 2) Неудобно, неловко, плохо. Попереду у їх було по шість десятин, а тепера як поділили подушно, то по одній, — так їм і мулько. Черниг. г. І в того (сина) старому хутко стало мулько. Драг. 178.  Словник української мови Грінченка