мулький

МУЛЬКИ́Й, а, е.

1. Який муляє, тисне.

Микола приліг у носі човна, сперся ліктями на мулького рюкзака (Збан., Курил. о-ви, 1963, 43);

Величай ніяк не міг заснути. Якесь ліжко мульке, жарко навіть без ковдри, душно в кімнаті (Коп., Земля.., 1957, 153).

2. перен. Який бентежить, турбує, гнітить.

Дівчина знічувалася, відчувала мульку ніяковість від того, що в розповідях своїх, особливо про себе, Роман Петрович по двічі і по тричі, певне забуваючи, повторювався (Коз., Сальвія, 1959, 162).

Значення в інших словниках

1. мулький — мульки́й прикметник який муляє  Орфографічний словник української мови
2. мулький — Твердий, шорсткий, шкарубкий, цупкий.  Словник синонімів Караванського
3. мулький — -а, -е. 1》 Який муляє, тисне. 2》 перен. Який бентежить, турбує, гнітить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мулький — МУЛЬКИ́Й, а́, е́. 1. Який муляє, тисне. Микола приліг у носі човна, сперся ліктями на мулького рюкзака (Ю. Збанацький); Величай ніяк не міг заснути. Якесь ліжко мульке, жарко навіть без ковдри, душно в кімнаті (О. Копиленко). 2. перен.  Словник української мови у 20 томах
5. мулький — Мульки́й, -ка́, -ке́ (від му́ляти)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. мулький — Мульки́й, -а́, -е́ Жесткій, давящій, жмущій, мозоля тій.  Словник української мови Грінченка