мундир
МУНДИ́Р, а, ч.
1. Парадний або буденний одяг певної форми.
В полки людей розпреділивши [розподіливши] .. І всіх в мундири нарядивши, К присязі зараз привели (І. Котляревський);
А Максимові кривому Нічого не вадить; Шкандибає на милиці І гадки не має. А в неділеньку святую Мундир надіває (Т. Шевченко);
Михайло Васильович Соя прийшов у мундирі почесного гірника, – галуни блищали на рукавах і на стоячому комірі, що підпирав старанно поголене підборіддя (Д. Ткач).
2. перен. Про організацію, посаду тощо, честь якої хто-небудь захищає.
Трапляються ревнителі честі мундира, що зустрічають кожне, бодай найдрібніше критичне зауваження в штики (з публіц. літ.);
– Тут не училище, і я йому не курсант, – огризнувся Берник. – Він за честь мундира турбується, а я за людей (І. Муратов).
Карто́пля в кожу́шка́х (в мунди́рах) див. карто́пля.
◇ (1) Си́ні мунди́ри – жандарми, які в дореволюційній Росії носили мундири синього кольору;
(2) У мунди́рах, жарт. – нечищений, із шкіркою (про варену або печену картоплю).
Картопля в мундирах лежала на столі, у череп'яній мисці (В. Кучер);
Честь мунди́ра див. честь.
Словник української мови (СУМ-20)