мундир

МУНДИ́Р, а, ч.

1. Парадний або буденний одяг певної форми.

В полки людей розпреділивши [розподіливши] .. І всіх в мундири нарядивши, К присязі зараз привели (І. Котляревський);

А Максимові кривому Нічого не вадить; Шкандибає на милиці І гадки не має. А в неділеньку святую Мундир надіває (Т. Шевченко);

Михайло Васильович Соя прийшов у мундирі почесного гірника, – галуни блищали на рукавах і на стоячому комірі, що підпирав старанно поголене підборіддя (Д. Ткач).

2. перен. Про організацію, посаду тощо, честь якої хто-небудь захищає.

Трапляються ревнителі честі мундира, що зустрічають кожне, бодай найдрібніше критичне зауваження в штики (з публіц. літ.);

– Тут не училище, і я йому не курсант, – огризнувся Берник. – Він за честь мундира турбується, а я за людей (І. Муратов).

Карто́пля в кожу́шка́х (в мунди́рах) див. карто́пля.

◇ (1) Си́ні мунди́ри – жандарми, які в дореволюційній Росії носили мундири синього кольору;

(2) У мунди́рах, жарт. – нечищений, із шкіркою (про варену або печену картоплю).

Картопля в мундирах лежала на столі, у череп'яній мисці (В. Кучер);

Честь мунди́ра див. честь.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мундир — Укоренилося в сучасному мовленні (до речі, як в українському, так і в російському) хибне вживання слова “форма” у множині – в розумінні спеціального однакового за кольором, кроєм та іншими ознаками одягу для осіб певної категорії – військових, учнів... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. мундир — мунди́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. мундир — -а, ч. 1》 Парадний чи буденний одяг певної форми. 2》 перен. Про організацію, посаду тощо, честь якої хто-небудь захищає. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мундир — Однострій, див. уніформа Словник чужослів Павло Штепа
  5. мундир — у мунди́рах, жарт. Нечищений, із шкіркою (про варену або печену картоплю). Картопля в мундирах лежала на столі, у череп’яній мисці (В. Кучер). честь мунди́ра. Гідність особи як представника певної організації, посади і т. ін. Не повезло йому .. Фразеологічний словник української мови
  6. мундир — Мунди́р, -ра; -ди́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мундир — МУНДИ́Р, а, ч. 1. Парадний або буденний одяг певної форми. В полки людей розпреділивши [розподіливши].. І всіх в мундири нарядивши, К присязі зараз привели (Котл., І, 1952, 187); А Максимові кривому Нічого не вадить; Шкандибає на милиці І гадки не має. Словник української мови в 11 томах