1. Фразеологічний словник української мови

мундир

у мунди́рах, жарт. Нечищений, із шкіркою (про варену або печену картоплю). Картопля в мундирах лежала на столі, у череп’яній мисці (В. Кучер).

честь мунди́ра. Гідність особи як представника певної організації, посади і т. ін. Не повезло йому .. або прокрався, чи ще що трапилося, ну, під суд не віддають, бо честь мундира бережуть,— треба йти з полку (Г. Хоткевич); Турбай зрізав кожну лозину, хоч хлопець, видно, стараючись пдітримати честь мундира свого голови, вибрав для полковника найдебеліший сухостій (М. Руденко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мундир — Укоренилося в сучасному мовленні (до речі, як в українському, так і в російському) хибне вживання слова “форма” у множині – в розумінні спеціального однакового за кольором, кроєм та іншими ознаками одягу для осіб певної категорії – військових, учнів... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. мундир — мунди́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. мундир — -а, ч. 1》 Парадний чи буденний одяг певної форми. 2》 перен. Про організацію, посаду тощо, честь якої хто-небудь захищає. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мундир — Однострій, див. уніформа Словник чужослів Павло Штепа
  5. мундир — МУНДИ́Р, а, ч. 1. Парадний або буденний одяг певної форми. В полки людей розпреділивши [розподіливши] .. І всіх в мундири нарядивши, К присязі зараз привели (І. Котляревський); А Максимові кривому Нічого не вадить; Шкандибає на милиці І гадки не має. Словник української мови у 20 томах
  6. мундир — Мунди́р, -ра; -ди́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мундир — МУНДИ́Р, а, ч. 1. Парадний або буденний одяг певної форми. В полки людей розпреділивши [розподіливши].. І всіх в мундири нарядивши, К присязі зараз привели (Котл., І, 1952, 187); А Максимові кривому Нічого не вадить; Шкандибає на милиці І гадки не має. Словник української мови в 11 томах