1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

мундир

Укоренилося в сучасному мовленні (до речі, як в українському, так і в російському) хибне вживання слова “форма” у множині – в розумінні спеціального однакового за кольором, кроєм та іншими ознаками одягу для осіб певної категорії – військових, учнів, спортсменів тощо. Наприклад, пишуть і кажуть: “люди у військових формах”, “учні в шкільних формах”, плутаючи, либонь, “форму”, поняття збірне, з “мундиром”, “одностроєм”, котрі мають як однину, так і множину. А також – з іншими значеннями цього слова, де є й множина, й однина, наприклад: обриси, контури предметів (форма (и) многокутника (ків); спосіб здійснення, виявлення будь-якої дії (гостра (і) форма (и) захворювання (нь); пристрій, шаблон, за допомогою якого чомусь надають певних обрисів, вигляду (форма (и) для випікання хліба) тощо. До речі, так само і з граматичними формами. Слід запам’ятати, що “люди у військових формах”, “учні у шкільних формах” – це щось так само неоковирне, мовби “морські хвилі у білих пінах”.

Петро ФЕДОТЮК, спеціально для “Хрещатика”

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мундир — мунди́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мундир — -а, ч. 1》 Парадний чи буденний одяг певної форми. 2》 перен. Про організацію, посаду тощо, честь якої хто-небудь захищає. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мундир — Однострій, див. уніформа Словник чужослів Павло Штепа
  4. мундир — МУНДИ́Р, а, ч. 1. Парадний або буденний одяг певної форми. В полки людей розпреділивши [розподіливши] .. І всіх в мундири нарядивши, К присязі зараз привели (І. Котляревський); А Максимові кривому Нічого не вадить; Шкандибає на милиці І гадки не має. Словник української мови у 20 томах
  5. мундир — у мунди́рах, жарт. Нечищений, із шкіркою (про варену або печену картоплю). Картопля в мундирах лежала на столі, у череп’яній мисці (В. Кучер). честь мунди́ра. Гідність особи як представника певної організації, посади і т. ін. Не повезло йому .. Фразеологічний словник української мови
  6. мундир — Мунди́р, -ра; -ди́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мундир — МУНДИ́Р, а, ч. 1. Парадний або буденний одяг певної форми. В полки людей розпреділивши [розподіливши].. І всіх в мундири нарядивши, К присязі зараз привели (Котл., І, 1952, 187); А Максимові кривому Нічого не вадить; Шкандибає на милиці І гадки не має. Словник української мови в 11 томах