мур
МУР, у, ч.
1. Висока кам'яна або цегляна стіна навколо чогось.
– До кого я прихилюся? .. – І небога Кругом зирнула, і о мур, Об мур старою головою Ударилась (Т. Шевченко);
Ні попівськії тортури, Ні тюремні царські мури, Ані війська муштровані, Ні гармати лаштовані, Ні шпіонське ремесло В гріб його [революційний дух] ще не звело (І. Франко);
За муром фортеці чутно пісню (О. Корнійчук);
* Образно. Всім очужілим виглядом, гіркою нахмуреністю хлопець дає відчути, що твої напучення та нотації зараз його не проймуть, що між вами стіна, мур. Мур образи й завданого йому приниження (О. Гончар);
* У порівн. Козаки не розступилися і стояли нерухомо, як мур (З. Тулуб);
// Невисока загорожа з каменю або цегли навколо чогось.
Перебігли вони міст, заїхали на острів, поїхали попід самим садовим муром (І. Нечуй-Левицький);
На подвір'ї, огородженому низьким кам'яним муром, колоди лісу, розбитий грузовик [вантажівка], звалена апаратура (Л. Дмитерко).
2. Те саме, що стіна́ 1.
Облетіла давно золота свіжість листопаду, потемніли мури будинків і вже вкривалися вночі сивизною голі віти дерев (І. Микитенко);
Ось і школи знайомі мури, і до мене біжать школярі... (В. Сосюра).
△ Берлі́нська стіна́ <�Берлі́нський мур> див. стіна́.
◇ Би́тися голово́ю об стіну́ (об мур, в мур) див. би́тися;
Відгороди́ти / відгоро́джувати му́ром (стіно́ю) див. відгоро́джувати;
До сті́нки (рідко му́ру) поста́вити див. поста́вити¹;
Кита́йська стіна́ <�Кита́йський мур> див. стіна́;
Мур лама́ти / злама́ти див. лама́ти;
Му́ром стоя́ти / ста́ти див. стоя́ти;
(1) Ні (рідше ані́) мур-му́р:
а) нічого не говорити, мовчати.
Петя при цих словах червонів і ні мур-мур (О. Ковінька);
Раптом стало тихо, тихо. Всі ні мур-мур! (Д. Бузько);
// нічим себе не виявляти.
– Ванько, племінничок.. Приїхав на Донбас.. – і ні мур-мур. Висидів, вивчивсь, а тоді вже здумав про дядька (М. Рудь);
// ніяк не реагувати на що-небудь.
– Мене зло розібрало – упрохувати її. Ти, кажу, по золоту ходитимеш, а вона ні мур-мур (Є. Гуцало);
На вулиці всі хатки було вимазано.. в рожеве, а сонечко сиділо собі за горбком і ні мур-мур! – Ніби й не його це робота (Д. Бузько);
б) (у чому і без дод.) не розбиратися в чомусь, не знати зовсім, не вміти чогось.
[Куць:] А ти читав? [Маруда:] Та дещо... [Куць:] А я ж – ані мур-мур! (Я. Мамонтов);
Та вони в цьому питанні ні мур-мур (з усн. мови).
Словник української мови (СУМ-20)