мураха
МУРА́ХА, и, ж.
Те саме, що мура́шка.
Недалечко від цього дуба, на пагорку, здіймалася неоковирна купа – житло невтомних мурах (О. Донченко);
Кілька, разів поверталися господарі додому й щоразу знаходили в своїх квартирах ненажерливих мурах (Ю. Бедзик);
* У порівн. Вода реве поміж тими всіма загатами, а люди, мов мурахи, бігають і кричать (Г. Хоткевич);
Члени бригади заворушилися біля машини, ніби мурахи навколо велетенського жука (С. Чорнобривець).
◇ (1) За плечи́ма — мура́хи (д) див. мура́шки.
Словник української мови (СУМ-20)