мурзатий

МУРЗА́ТИЙ, а, е, розм.

Те саме, що забру́днений; вимазаний; замурзаний.

Яка вона [дитина] не є – хай іншим видається вона й сопливою та мурзатою, некрасивою, нерозумною, а для рідних батьків вона і найкрасивіша, і найрозумніша в світі (Ю. Збанацький);

// у знач. ім.

Поганії мурзатії з вулиці побігли (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. мурзатий — мурза́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. мурзатий — див. неохайний  Словник синонімів Вусика
3. мурзатий — -а, -е, розм. Те саме, що забруднений, вимазаний; замурзаний. || у знач. ім.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мурзатий — БРУДНИ́Й (про зовнішній вигляд кого-, чого-небудь — покритий брудом, немитий і т. ін.), ЗАБРУ́ДНЕНИЙ, ЗАМА́ЗАНИЙ розм., ВИ́МАЗАНИЙ розм., ЗАВО́ЖЕНИЙ розм., ЗАМА́ЩЕНИЙ розм., ЗАВА́ЛЯНИЙ діал.; ЗАМУ́РЗАНИЙ розм., ЗАШМАРО́ВАНИЙ розм., МУРЗА́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. мурзатий — МУРЗА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що забру́днений; вимазаний; замурзаний. Яка вона [дитина] не є — хай іншим видається вона й сонливою та мурзатою, некрасивою, нерозумною, а для рідних батьків вона і найкрасивіша, і найрозумніша в світі (Збан.  Словник української мови в 11 томах
6. мурзатий — Мурзатий, -а, -е Съ испачканнымъ лицомъ, грязный, испачканный. Поганії, мурзатії з гулиці побігли. Грин. III. 92.  Словник української мови Грінченка