мурзатий
МУРЗА́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що забру́днений; вимазаний; замурзаний.
Яка вона [дитина] не є — хай іншим видається вона й сонливою та мурзатою, некрасивою, нерозумною, а для рідних батьків вона і найкрасивіша, і найрозумніша в світі (Збан., Єдина, 1959, 216);
// у знач, ім.
Поганії мурзатії з вулиці побігли (Сл. Гр.)
Словник української мови (СУМ-11)