мурований

МУРО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до мурува́ти.

Ґрати, рушниці, дозорці муштровані; .. Стіни з міцного каміння, муровані (П. Грабовський);

А пригадаймо міста [Італії] і всі величаві споруди, замки на урвищах гір, муровані хитро (М. Зеров).

2. у знач. прикм. Побудований з каменю, цегли; кам'яний.

Як тільки сонечко зійшло, вона перекинулась голубкою й перелетіла через високу муровану стіну в поле (І. Нечуй-Левицький);

Софія Київська – одна з кращих і найбільших мурованих споруд Київської Русі, в якій було застосовано цеглу (плінфу) та камінь (з наук. літ.);

Мурований будинок.

Значення в інших словниках

1. мурований — муро́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. мурований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до мурувати. 2》 у знач. прикм. Побудований з каменю, цегли; камінний. Мурований будинок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мурований — мурований → морований  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. мурований — Муро́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. мурований — МУРО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до мурува́ти. Грати, рушниці, дозорці муштровані; .. Стіни з міцного каміння, муровані (Граб., І, 1959, 322); А пригадаймо міста [Італії] і всі величаві споруди, замки на урвищах гір, муровані хитро (Зеров, Вибр.  Словник української мови в 11 томах
6. мурований — Мурований, -а, -е Построенный изъ камня или кирпича, каменный. МВ. І. 150. А нащо ж ти мене покидаєш у мурованім замку? Мет. 14.  Словник української мови Грінченка