мучеництво
МУ́ЧЕНИЦТВО, а, с.
Стан мученика; перенесення мук, доля мученика.
Не чув [Калинович] також у собі схильності до мучеництва за справу, якої не розумів (І. Франко);
Для Тараса образи їхні [декабристів] були в ореолі вічної слави і мучеництва (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)