мучеництво

МУ́ЧЕНИЦТВО, а, с. Стан мученика; перенесення мук, доля мученика.

Не чув [Калинович] також у собі схильності до мучеництва за справу, якої не розумів (Фр., VI, 1951, 155);

Для Тараса образи їхні [декабристів] були в ореолі вічної слави і мучеництва (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 285).

Значення в інших словниках

1. мучеництво — му́чеництво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. мучеництво — -а, с. Стан мученика; перенесення мук, доля мученика.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мучеництво — МУ́ЧЕНИЦТВО, а, с. Стан мученика; перенесення мук, доля мученика. Не чув [Калинович] також у собі схильності до мучеництва за справу, якої не розумів (І. Франко); Для Тараса образи їхні [декабристів] були в ореолі вічної слави і мучеництва (О. Іваненко).  Словник української мови у 20 томах