мученицький
МУ́ЧЕНИЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до му́ченик і му́чеництво.
Від таких людей [жандармів, станових], крім простої та прикрої тяганини, ніякого мученицького вінця не діждешся (І. Франко);
Він не мав ніякого уявлення про те, як потопають люди, і тепер, з головою занурившись у воду незнайомої річки, вирішив, що настав кінець його мученицькому життю (П. Загребельний);
// Який настає в муках.
Юні герої мужньо прийняли мученицьку смерть (з наук. літ.);
// Який виражає муку, страждання.
З таким мученицьким обличчям підводився [Довбня] зі стільця, наче сходив на голгофу (І. Кириленко).
Словник української мови (СУМ-20)