мучитель
МУЧИ́ТЕЛЬ, я, ч.
Той, хто мучить когось.
– А вночі, коли я сам і ніхто мене не бачить, коли спить уся тюрма, сплять і мученики, і їх мучителі, – страждання [голоду] стають невиносними (Г. Хоткевич);
Людомир продовжує мовчати, потемнілим від гніву оком пронизує свого мучителя (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)