Значення в інших словниках
-
мучитель —
мучи́тель іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
мучитель —
Кат, розпинатель; (супостат) гнобитель, деспот, тиран; Ф. варивода.
Словник синонімів Караванського
-
мучитель —
-я, ч. Той, хто мучить когось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мучитель —
Кат, катюга, див. тиран, мордувати, торторувати
Словник чужослів Павло Штепа
-
мучитель —
МУЧИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто мучить когось. – А вночі, коли я сам і ніхто мене не бачить, коли спить уся тюрма, сплять і мученики, і їх мучителі, – страждання [голоду] стають невиносними (Г. Хоткевич); Людомир продовжує мовчати, потемнілим від гніву оком пронизує свого мучителя (А. Хижняк).
Словник української мови у 20 томах
-
мучитель —
МУЧИ́ТЕЛЬ (той, хто мучить когось); КАТ, КАТЮ́ГА підсил. зневажл., ІНКВІЗИ́ТОР, ЖИВОЇ́Д розм., ЖИВОДЕ́Р розм., ЖИВОЛУ́П розм., РОЗПИНА́ТЕЛЬ заст. (той, хто злісно, жорстоко мучить людей). Поволі думки вертаються до Богорського. Недолюдок, мучитель, кат!...
Словник синонімів української мови
-
мучитель —
Мучи́тель, -ля, -леві, -лем, -лю!
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
мучитель —
МУЧИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто мучить когось. — А вночі, коли я сам і ніхто мене не бачить, коли спить уся тюрма, сплять і мученики, і їх мучителі, — страждання [голоду] стають невиносними (Хотк.
Словник української мови в 11 томах
-
мучитель —
Мучитель, -ля м. Истязатель, мучитель. Пан передав його мучителям. Єв. Мт. XVII. 34.
Словник української мови Грінченка