мушка
МУ́ШКА¹, и , ж.
1. Зменш.-пестл. до му́ха.
В хаті тишина, мушка не забринить (О. Кобилянська);
Вранці перші прокидалися пташки .. Потім прокинулись мушки-цокотушки (О. Іваненко);
* У порівн. Заплуталось [село] в ниві, як в павутинні мушка (М. Коцюбинський).
2. перен. Родимка, цяточка на обличчі.
Без перебільшення можна сказати, що ця молода жінка з мушкою на верхній губі чимало доклала зусиль, щоб служба Адама Адамовича стала для нього синекурою (О. Донченко);
// Намальована або наклеєна чорна або червона цяточка на обличчі у вигляді родимки.
За мушку індійську, що в неї на личку, Я дам Самарканд з Бухарою (А. Кримський);
Мов та пава, проплива [дама] .. На щоці дві мушки-цятки, На панчохах чорні п'ятки. Ну, не дама – а реклама! (С. Олійник).
3. Цяточка на тканині для прикраси.
Зелена баєва керсетка, з червоними мушками, червона в букетах спідниця, на шиї .. золоті дукати – усе гарно пристало до хорошої дівоцької вроди (Панас Мирний).
△ Шве́дська му́ха (му́шка) див. му́ха;
Шпа́нська му́ха (му́шка) див. му́ха.
◇ Му́хою (му́шкою, бджі́лкою і т. ін.) літа́ти див. літа́ти;
(1) [Ні (і)] му́шка (рідше му́ха) [ніде́] не забрини́ть, зі сл. тиша – дуже тихо.
В хаті ні мушка не забринить (О. Кобилянська);
В хаті тишина [тиша], мушка не забринить (О. Кобилянська);
Тихо-тихо. Ніде й мушка не забринить (з газ.).
МУ́ШКА², и, ж.
Невеликий виступ на кінці дула вогнепальної зброї для прицілювання.
Гвинтівка непорушно застигла в руках, і око не могло вловити найменшого тремтіння мушки (І. Багмут);
– Спокійно, приціл точно на мушку, – згадав він (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)