мушка
МУ́ШКА¹, и , ж.
1. Зменш.-пестл. до му́ха.
В хаті тишина, мушка не забринить (О. Кобилянська);
Вранці перші прокидалися пташки .. Потім прокинулись мушки-цокотушки (О. Іваненко);
* У порівн. Заплуталось [село] в ниві, як в павутинні мушка (М. Коцюбинський).
2. перен. Родимка, цяточка на обличчі.
Без перебільшення можна сказати, що ця молода жінка з мушкою на верхній губі чимало доклала зусиль, щоб служба Адама Адамовича стала для нього синекурою (О. Донченко);
// Намальована або наклеєна чорна або червона цяточка на обличчі у вигляді родимки.
За мушку індійську, що в неї на личку, Я дам Самарканд з Бухарою (А. Кримський);
Мов та пава, проплива [дама] .. На щоці дві мушки-цятки, На панчохах чорні п'ятки. Ну, не дама – а реклама! (С. Олійник).
3. Цяточка на тканині для прикраси.
Зелена баєва керсетка, з червоними мушками, червона в букетах спідниця, на шиї .. золоті дукати – усе гарно пристало до хорошої дівоцької вроди (Панас Мирний).
△ Шве́дська му́ха (му́шка) див. му́ха;
Шпа́нська му́ха (му́шка) див. му́ха.
◇ Му́хою (му́шкою, бджі́лкою і т. ін.) літа́ти див. літа́ти;
(1) [Ні (і)] му́шка (рідше му́ха) [ніде́] не забрини́ть, зі сл. тиша – дуже тихо.
В хаті ні мушка не забринить (О. Кобилянська);
В хаті тишина [тиша], мушка не забринить (О. Кобилянська);
Тихо-тихо. Ніде й мушка не забринить (з газ.).
МУ́ШКА², и, ж.
Невеликий виступ на кінці дула вогнепальної зброї для прицілювання.
Гвинтівка непорушно застигла в руках, і око не могло вловити найменшого тремтіння мушки (І. Багмут);
– Спокійно, приціл точно на мушку, – згадав він (І. Цюпа).
Значення в інших словниках
- мушка — му́шка 1 іменник жіночого роду, істота муха му́шка 2 іменник жіночого роду для прицілювання Орфографічний словник української мови
- мушка — I -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до муха. 2》 перен. Родимка, цяточка на обличчі. || Намальована або наклеєна чорна або червона цяточка на обличчі у вигляді родимки. 3》 Цяточка на тканині для прикраси. II -и, ж. Невеликий виступ на кінці дула вогнепальної зброї для прицілювання. Брати на мушку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мушка — бра́ти / взя́ти на му́шку (на приці́л) кого, що. 1. Зосереджувати увагу на кому-, чому-небудь, спостерігати, стежити за кимсь, чимсь. Фразеологічний словник української мови
- мушка — РО́ДИМКА (темна пляма на шкірі), РОДИ́МА ПЛЯ́МА (ЦЯ́ТОЧКА), МУ́ШКА. Панночка й насправді була довгоноса, із родимкою, і бліденька, як петербурзький ранок (О. Іваненко); Варвара придивилася, то була велика родима пляма, яку називають мушкою (Л. Первомайський). Словник синонімів української мови
- мушка — Му́шка, -шки, -шці; му́шки, му́шок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мушка — МУ́ШКА¹, и , ж. 1. Зменш.-пестл. до му́ха. В хаті тишина, мушка не забринить (Коб., III, 1956, 539); Вранці перші прокидалися пташки.. Потім прокинулись мушки-цокотушки (їв., Вел. очі, 1956, 7); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
- мушка — Мушка, -ки ж. соб. Мошки. Мушка не дає скотині пастися. Зміев. у. --------------- Мушка, -ки ж. 1) ум. отъ муха. Ой був комар оженився та з мушкою не нажився. Чуб. V. 1169. Вилетіла мушка з хати. Грин. III. 665. Словник української мови Грінченка