мушка

бра́ти / взя́ти на му́шку (на приці́л) кого, що. 1. Зосереджувати увагу на кому-, чому-небудь, спостерігати, стежити за кимсь, чимсь. Собак вони своїми іклами одним ударом січуть на бефстроганов, а охотник (мисливець), як побачить сікача, зараз бере на мушку або дуба, або грушу і сидить там тихий, як горличка (Остап Вишня); Його призвичаєні очі на ходу оглядали вітрини магазинів і брали на приціл найнеобхіднішу річ (І. Сочивець); Хто такий? Яка потреба поспішати з відповіддю? Перше ніж відповісти — слід подумати, оговтатись. Бачу — ті, що взяли мене на приціл,— не сільські, незнайомі (Ю. Збанацький). 2. кого. Різко критикувати, викривати, висміювати кого-, що-небудь. Всміхаючися тихо-мирно, Кашкет насунувши на лоб, На мушку ви (Остап Вишня) берете вірно Головотяпів і нероб (М. Рильський); Там візьмуть тебе на мушку За курчат, за поросят. Одмолотять, знімуть стружку, І — газуй собі назад! (С. Олійник); Зашушукались жінки, загоготали молоді чоловіки, пройшов смішок по натовпу.— Ну й Марфа! — вигукнув хтось.— Самого директора на приціл узяла (Ю. Збанацький).

му́хою (му́шкою, бджі́лкою і т. ін.) літа́ти, жарт. Швидко ходити, бути проворним. Вона (Христя) мухою літала, щоб усюди поспіти (Панас Мирний); Бджілкою літала мала поштарка, щоб якомога швидше принести радість у кожен двір (З газети).

(ні (і)) му́шка (рідше му́ха) не забрини́ть де. 1. Нема ніяких звуків, дуже тихо; тиша. В хаті ні мушка не забринить (О. Кобилянська); Тихо-тихо. Ніде й мушка не забринить (З газети). 2. зі сл. ти́ша, тишина́ і под. Уживається для підсилення зазначеного слова; абсолютна, повна тиша. В хаті тишина, мушка не забринить (О. Кобилянська).

попа́стися (попа́сти, пійма́тися і т. ін.) / попада́тися (попада́ти, лови́тися і т. ін.) на му́шку. Стати об’єктом особливої уваги, контролю, нагляду і т. ін. — Я думаю, що такі, як ти, ніколи не попадаються на мушку. Що ж там у тебе, Федоре? (В. Кучер).

трима́ти на му́шці (на приці́лі) кого, що. Не випускати кого-, що-небудь з уваги; весь час стежити за кимось, чимось. — Боюся, що нашого приблуду теж на мушці тримають,— чи застерігаючи Андрія, чи жаліючи, вставив про Голощука Кіндрат (М. Іщенко); (Бондар:) На всі заставки давай, Григорію! І ти, Мар’яно, крила розправляй. Дивіться мені, бригадири-агрономи, я вас на мушці триматиму (М. Зарудний); Левко Іванович постійно тримав Єгипту на прицілі (О. Гончар); Сатира тримає на прицілі найрізноманітніші хиби морального, етичного, побутового характеру (З журналу).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мушка — му́шка 1 іменник жіночого роду, істота муха му́шка 2 іменник жіночого роду для прицілювання Орфографічний словник української мови
  2. мушка — I -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до муха. 2》 перен. Родимка, цяточка на обличчі. || Намальована або наклеєна чорна або червона цяточка на обличчі у вигляді родимки. 3》 Цяточка на тканині для прикраси. II -и, ж. Невеликий виступ на кінці дула вогнепальної зброї для прицілювання. Брати на мушку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мушка — МУ́ШКА¹, и , ж. 1. Зменш.-пестл. до му́ха. В хаті тишина, мушка не забринить (О. Кобилянська); Вранці перші прокидалися пташки .. Потім прокинулись мушки-цокотушки (О. Іваненко); * У порівн. Заплуталось [село] в ниві, як в павутинні мушка (М. Словник української мови у 20 томах
  4. мушка — РО́ДИМКА (темна пляма на шкірі), РОДИ́МА ПЛЯ́МА (ЦЯ́ТОЧКА), МУ́ШКА. Панночка й насправді була довгоноса, із родимкою, і бліденька, як петербурзький ранок (О. Іваненко); Варвара придивилася, то була велика родима пляма, яку називають мушкою (Л. Первомайський). Словник синонімів української мови
  5. мушка — Му́шка, -шки, -шці; му́шки, му́шок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мушка — МУ́ШКА¹, и , ж. 1. Зменш.-пестл. до му́ха. В хаті тишина, мушка не забринить (Коб., III, 1956, 539); Вранці перші прокидалися пташки.. Потім прокинулись мушки-цокотушки (їв., Вел. очі, 1956, 7); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  7. мушка — Мушка, -ки ж. соб. Мошки. Мушка не дає скотині пастися. Зміев. у. --------------- Мушка, -ки ж. 1) ум. отъ муха. Ой був комар оженився та з мушкою не нажився. Чуб. V. 1169. Вилетіла мушка з хати. Грин. III. 665. Словник української мови Грінченка