мідник

МІ́ДНИК, а, ч.

Той, хто виготовляє чи ремонтує мідний посуд або інші мідні вироби; лудильник.

Спочатку помагав [Абібула] батькові тесати надгробники, далі покинув, став мідником, а відтак опинивсь у шевця (М. Коцюбинський);

Біля тиглів порались .. мідники, переливаючи на гармати казани, свічники, дзвони (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. мідник — мі́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мідник — -а, ч. Той, хто виготовляє чи ремонтує мідний посуд або інші мідні вироби; лудильник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мідник — МІ́ДНИК, а, ч. Той, хто виготовляє чи ремонтує мідний посуд або інші мідні вироби; лудильник. Спочатку помагав [Абібула] батькові тесати надгробники, далі покинув, став мідником, а відтак опинивсь у шевця (Коцюб., II, 1955, 122); Біля тиглів порались..  Словник української мови в 11 томах