1. Словник української мови у 20 томах

мідник

МІ́ДНИК, а, ч.

Той, хто виготовляє чи ремонтує мідний посуд або інші мідні вироби; лудильник.

Спочатку помагав [Абібула] батькові тесати надгробники, далі покинув, став мідником, а відтак опинивсь у шевця (М. Коцюбинський);

Біля тиглів порались .. мідники, переливаючи на гармати казани, свічники, дзвони (О. Ільченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мідник — мі́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мідник — -а, ч. Той, хто виготовляє чи ремонтує мідний посуд або інші мідні вироби; лудильник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мідник — МІ́ДНИК, а, ч. Той, хто виготовляє чи ремонтує мідний посуд або інші мідні вироби; лудильник. Спочатку помагав [Абібула] батькові тесати надгробники, далі покинув, став мідником, а відтак опинивсь у шевця (Коцюб., II, 1955, 122); Біля тиглів порались.. Словник української мови в 11 томах