мілкий
МІЛКИ́Й, а́, е́.
1. Який має невелику глибину.
Повище виру Стрий розлився широко, зате й мілкий там брід (І. Франко);
Хома тим часом підкопав глибше свій окоп, який здався йому занадто мілким (О. Гончар);
// у знач. ім. мілке́, ко́го, с. Місце з невеликою глибиною.
Шаланда вже зовсім була близько. Вона сунулась носом на берег, хвиля гуркотіла камінням на мілкому (Ю. Яновський);
// З низькими краями, закраїнами; плоский.
– Це ж комусь аж дві мілких дісталися тарілки! (П. Тичина);
Мілкі калоші.
2. перен. Який не має істотного значення.
Яким мілким видався їй її власний .. суд (І. Франко);
Мілка тема.
Словник української мови (СУМ-20)