мілко
МІ́ЛКО.
Присл. до мілки́й.
Насіння великозерних сортів кавунів слід загортати трохи глибше, а дрібне насіння – мілкіше (з наук. літ.);
Марко Артьомов теж пройшовся борозною, подивився, що оралося мілко, заглибив плуга (С. Чорнобривець);
// безос., у знач. пред.
Тут [на косі] дно мулке. Тут дуже мілко (І. Нехода);
– Давайте його на Тирло переправимо. Там мілко. Я вчора напував волів (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)