1. Словник української мови у 20 томах

мілко

МІ́ЛКО.

Присл. до мілки́й.

Насіння великозерних сортів кавунів слід загортати трохи глибше, а дрібне насіння – мілкіше (з наук. літ.);

Марко Артьомов теж пройшовся борозною, подивився, що оралося мілко, заглибив плуга (С. Чорнобривець);

// безос., у знач. пред.

Тут [на косі] дно мулке. Тут дуже мілко (І. Нехода);

– Давайте його на Тирло переправимо. Там мілко. Я вчора напував волів (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мілко — мі́лко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. мілко — пр., неглибоко, плитко, о. горобцеві по коліна. Словник синонімів Караванського
  3. мілко — Присл. до мілкий. || безос., у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мілко — мі́лко ора́ти, зневажл. Поверхово виконувати, розуміти і т. ін. що-небудь. Тому горе, хто мілко оре (Укр.. присл..); Серед них (книжок) немало таких, що їх до друку не варто було рекомендувати... Фразеологічний словник української мови
  5. мілко — Мі́лко, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мілко — МІ́ЛКО. Присл. до мілки́й. Насіння великозерних сортів кавунів слід загортати трохи глибше, а дрібне насіння — мілкіше (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 269); Марко Артьомов теж пройшовся борозною, подивився, що оралося мілко, заглибив плуга (Чорн. Словник української мови в 11 томах