мілко

МІ́ЛКО. Присл. до мілки́й.

Насіння великозерних сортів кавунів слід загортати трохи глибше, а дрібне насіння — мілкіше (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 269);

Марко Артьомов теж пройшовся борозною, подивився, що оралося мілко, заглибив плуга (Чорн., Визвол. земля, 1959, 201);

// безос. , у знач. присудк. сл.

Тут [на косі] дно мулке. Тут дуже мілко (Нех., Ми живемо.., 1960, 104);

— Давайте його на Тирло переправимо. Там мілко. Я вчора напував волів (Тют., Вир, 1964, 46).

◊ Мі́лко пла́вати (бра́ти) — не мати достатніх здібностей, сил, знань для якої-небудь справи; бути обмеженим, малоавторитетним.

— А от в агротехніці ти плаваєш мілко. А без агрономічних знань бригадир рільничої бригади не бригадир (Логв., Літа.., 1960, 118).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мілко — мі́лко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. мілко — пр., неглибоко, плитко, о. горобцеві по коліна. Словник синонімів Караванського
  3. мілко — Присл. до мілкий. || безос., у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мілко — МІ́ЛКО. Присл. до мілки́й. Насіння великозерних сортів кавунів слід загортати трохи глибше, а дрібне насіння – мілкіше (з наук. літ.); Марко Артьомов теж пройшовся борозною, подивився, що оралося мілко, заглибив плуга (С. Чорнобривець); // безос., у знач. Словник української мови у 20 томах
  5. мілко — мі́лко ора́ти, зневажл. Поверхово виконувати, розуміти і т. ін. що-небудь. Тому горе, хто мілко оре (Укр.. присл..); Серед них (книжок) немало таких, що їх до друку не варто було рекомендувати... Фразеологічний словник української мови
  6. мілко — Мі́лко, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)