мілко
МІ́ЛКО. Присл. до мілки́й.
Насіння великозерних сортів кавунів слід загортати трохи глибше, а дрібне насіння — мілкіше (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 269);
Марко Артьомов теж пройшовся борозною, подивився, що оралося мілко, заглибив плуга (Чорн., Визвол. земля, 1959, 201);
// безос. , у знач. присудк. сл.
Тут [на косі] дно мулке. Тут дуже мілко (Нех., Ми живемо.., 1960, 104);
— Давайте його на Тирло переправимо. Там мілко. Я вчора напував волів (Тют., Вир, 1964, 46).
◊ Мі́лко пла́вати (бра́ти) — не мати достатніх здібностей, сил, знань для якої-небудь справи; бути обмеженим, малоавторитетним.
— А от в агротехніці ти плаваєш мілко. А без агрономічних знань бригадир рільничої бригади не бригадир (Логв., Літа.., 1960, 118).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мілко — мі́лко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- мілко — пр., неглибоко, плитко, о. горобцеві по коліна. Словник синонімів Караванського
- мілко — Присл. до мілкий. || безос., у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мілко — МІ́ЛКО. Присл. до мілки́й. Насіння великозерних сортів кавунів слід загортати трохи глибше, а дрібне насіння – мілкіше (з наук. літ.); Марко Артьомов теж пройшовся борозною, подивився, що оралося мілко, заглибив плуга (С. Чорнобривець); // безос., у знач. Словник української мови у 20 томах
- мілко — мі́лко ора́ти, зневажл. Поверхово виконувати, розуміти і т. ін. що-небудь. Тому горе, хто мілко оре (Укр.. присл..); Серед них (книжок) немало таких, що їх до друку не варто було рекомендувати... Фразеологічний словник української мови
- мілко — Мі́лко, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)